Як мотивувати сучасну дитину до навчання
Питання мотивації дітей до навчання завжди було пріоритетним для вчителів. Однак, саме сучасний світ несе нові виклики на які потрібно реагувати та швидко адаптовуватися. То в чому ж проблема?
Сучасні діти, живучи у цифровому світі, постійно стикаються з великою кількістю інформації, що надходить з різних джерел одночасно. Це може призвести до того, що навіть внутрішньо мотивована дитина може не досягнути очікуваних навчальних результатів через те, що вона відволікається і не є зосередженою.
Тому вчитель повинен зробити все необхідне, щоб мотивація “працювала” і студент був справді «присутній» та «включений» у навчальний процес. Це стало особливим викликом при роботі онлайн.
Професор психолінгвістики в Ноттінгемському університеті Золтен Дернеі, який багато років досліджував питання мотивації дітей, дійшов до висновку, що мотивація, в сучасному світі, не є кінцевою метою. Щоб досягнути успіху, потрібно забезпечити наступні фактори:
ЗАЛУЧЕНІСТЬ = МОТИВАЦІЯ + ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ. Мати мотивацію і діяти не є тотожними поняттями.
То як же досягти цього успіху?
-
Навчання має бути не лише теоретичне, а й практичне. Діти повинні бачити реальну користь та конкретні ситуації застосування виучуваного матеріалу. Діти будуть більш вмотивовані, якщо зможуть співставити цей матеріал з їх реальним життям. Задаючи дитині конкретну життєву проблему, що потребує розв’язання, змусить її використати усі існуючі знання та її життєвий досвід. По такому принципу працює Task-based learning.
-
Зацікавити дітей. Будь-що, що викликає цікавість, що є незвичайним і поза рутиною, має більше шансів залучити дітей. Інтерактивні ресурси, реальні об’єкти, геймифікація, пісні - все це сприяє кращому та ефективнішому засвоєнню матеріалу. Ящо вчитель кожного заняття демонструє граматичні таблиці, а одного разу розкаже історію (storytelling), використовуючи target grammar, то у нього буде більше шансів звернути на себе увагу.
-
Змусити думати. Дітям потрібно кидати виклики. Якщо ставити їм прямі запитання, змушувати їх ставити під сумнів існуючі ідеї, проводити дискусії та розвивати їх критичне мислення, то вони отримують додаткову мотивацію до пізнання нового. Хорошим способом заставити дітей думати - це змусити їх самих ставити запитання одне одному.
-
Використовувати технології. Технології стали для сучасного покоління кращим другом та помічником. Тому цим потрібно користуватись. Проведення проектної роботи, пошук інформації, стратегії критичного аналізу інтернет ресурсів, використання ШІ (штучного інтелекту) – все це має бути залучено у навчальний процес. Легко і швидко отримувати фідбек можна з допомогою Padlet, Mentimeter чи Wooclap; цікаво перевірити засвоєний матеріал - з Quizlet, Kahoot, Quizziz, Nearpod, Blooket, Wordwall; створити власні презентації - з Canva та Prezi, відео та анімації - з Animoto, Powtoon, Autodraw чи Toontastic; комунікувати та працювати поза межами класу - з Flipgrid.
-
Заохочувати співпрацю. Спільна робота з однокласниками задля досягнення конкретних цілей змушує дітей брати на себе більше особистої відповідальності. Міжгрупова конкуренція, також, сприяє кращій роботі через бажання одержати перемогу. Вчитель/ка має спонукати групу працювати за принципом павутини, де комунікація здійснюється не лише через нього/неї, а й поза його/її увагою (діти номінують та запитують одне одного, самостійно вибирають партнерів, дають інструкції, виправляють, допомагають, розподіляють ролі у групі, тощо).
-
Створити безпечну та відкриту атмосферу і повне несприйняття нетерпимості. Діти мають знати, що вони перебувають у безпечному навчальному середовищі, де можна і потрібно помилятися та хотіти навчатися. Що за це ніхто не буде обзивати чи ображати їх. Чим менший рівень тривожності, тим кращі результати навчання.
-
Розвивати віру в наполегливість та важку працю. Застаріле бачення «таланту» та «вродженої обдарованості» змушує дітей здаватися, оправдовуючись тим, що вони просто не надто талановиті. Докладені зусилля приносять свої плоди і діти мають знати про це. Потрібно демонструвати отримані успіхи: починати семестр із портфоліо, яке буде збагачуватися новими знаннями з кожним заняттям (новими словами, ідеями, проектами); проводити в кінці семестру self-evaluations; візуалізовувати та матеріалізовувати здобутки (наліпки, графіки, шкала, “підкорені вершини”, дошки з позначками та нагородами, тощо).
-
Демонструвати ентузіазм, вірити в дітей та хвалити їхні зусилля. Запал вчителя швидко передається дітям. Якщо він/вона щиро зацікавлені у предметі, то і діти будуть зацікавлені. Діти мають знати, що будь-яка їхня ініціатива, ідея чи пропозиція цінуються. Вчитель має заохочувати зацікавленість дітей у самому процесі навчання, а не лише у результатах. Адже «вивчення заради вивчення» ніколи не було ефективним. Потрібно хвалити зусилля, а не лише досягнуті результати.